вірші про книгу

вірші про книгу

Леся Вознюк

Сумувала книжечка

У бібліотеці
угорі високо
книжечка стояла
сумно й одиноко.
Прибігали дітки
чемні невеличкі,
не могли дістатись
верхньої полички.
Книжечка просила
тихо і печально:
— Прочитайте, дітки,
я така повчальна,
і така цікава,
для усіх згоджуся…
Раптом опинилась
у руках Катрусі.
Втішилися книжка
і мале дівчатко,
що в бібліотеку
завітало з татком

                            

Леонід Глібов

Бачить- не бачить

Чути — не чує,

Мовчки говорить,

Дуже мудрує.

Часом захоче —

Правди навчає;

Іноді бреше,

Всіх звеселяє.

Люба розмова, —

Будемо, діти,

З нею довіку

Жити — дружити

Хто ж то такая

В світі щаслива,

Мудра, правдива

І жартовлива?

Як не вгадали,

Стану в пригоді:

Річ коротенька —

Книжка та й годі. 

Валентин Бичко            

  Буквар
Є книг багато – радісних, печальних,Товстих, тонких, барвистих, наче жар.Але одна – книжкам усім начальник,І звуть її по-простому – буквар.Із нього слів не вируба сокира.Це маленятам кращий в світі дар,І мова в нім – легка, співуча, щира,Дитячі душі гріє він – буквар.Він нас повів по буквах, як по східцях,Як по життю – по сторінках своїх.І от привів нарешті – подивіться! –У мудрий світ чудесних скарбів-книг.І, певно, так, коли б не він на світі,То ми  були б неначе у пітьмі,І всі то ми, яскраві й ваговиті,Мовчали б глухо, неначе ті німі.Все починається в житті з малого:З зернини – хліб, з промінчика – зоря…