четвер, 8 грудня 2016 р.

загадки про книгу

Загадки

Бачить – не бачить,
Чути – не чує,
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче – 
Правди навчає,
Часом жартує – 
Всіх звеселяє.
Люба розмова, - 
Дай Боже, діти,
З нею довіку
Жити – дружити.
Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартівлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді:
Річ коротенька – 
Книжка та й годі.
   * * * * *
Школяре, школяре, я твоя подруга.
Кращого ніколи не знайдеш ти друга.
Ти мене пильнуєш – я тебе навчаю,
Я тебе навчаю та ще й забавляю.
  * * * * *
Поле біле, неоране,
Засій на нім зерно чорне.
Хто вміє, той посіє,
А хто знає – відгадає.
  * * * * *
Хоч не кущ, а листки маю;
Хоч не свита, але міцно зшита,
І зовусь я: …
  * * * * *
Біла білка плиг та плиг
По чорному полі…
Ми без неї не змогли б
Вчитися у школі.
  * * * * *
 Входять у неї сліпими, а виходять зрячими.
 Грамоти не знаю, а весь вік пишу.
 Не вмію читати, а весь вік пишу.
 Біле поле, чорне насіння,
Хто його сіє, той розуміє.
 Без язика, а все скаже.
 Така водиця – тільки для письменного годиться.
 Чорні, криві, від роду німі.
А стануть вряд – в раз заговорять. 
 Хто найдальше бачить?

 Що в світі найшвидше.

Немає коментарів:

Дописати коментар